Хто й навіщо підірвав “Північний потік”? Що це диверсія, зрозуміло навіть їжаку —

газ взрывы

У понеділок відбулася найбільша диверсія в історії газотранспортних систем світу. У Балтійському морі з невеликими інтервалами рвонуло на трьох із чотирьох ниток обох “північних потоків”. Вибухи в районі датського острова Борнхольм засікли сейсмографи Данії та Швеції. Спочатку було перебито трубу так і не запущеного “Північного потоку-2”, потім рознесло труби “Північного потоку-1”, що простоює з кінця серпня.

Об этом сообщает Инсайдер



Те, що це диверсія, зрозуміло було навіть їжаку, але вголос про це заявив наразі лише датський уряд. Решта цього слова намагалися уникати, коментуючи події на тлі вируючого моря в районі виходу газу із розірваних труб. Хоча Німеччину, наприклад, про можливість такого сценарію, нехай і в набагато меншому масштабі, ЦРУ інформувало ще кілька тижнів тому.


Працювали професіонали, і їм довелося потрудитися.


Загалом підірвати трубу не так-то й просто. Вона досить міцна сама по собі, до того ж захищена бетонною сорочкою, крім того, труба не лежить на дні, а заглиблена в ґрунт і зверху прикрита кам’яним насипом.


Однак безіменні “герої” не здригнулися і на “Північному потоці-1” рвонули майже в одному місці, на відстані близько двох миль (3,6 км). Судячи з витоків газу, розбито там усе серйозно, й ремонт триватиме кілька місяців. Звичайно, потрібні обстеження, розкриття того ж земляного насипу, аналіз, сертифікація, страховка тощо. Причому зацікавленість Москви здійснювати ці процедури швидко буде явно нижче середньої — не вписується в стратегію газового шантажу ця зайва поспішність. Тож цієї зими “Північний потік-1” точно не запрацює, а другий і не повинен був.


То хто ж зміг у водах НАТО здійснити таку масштабну диверсію?


У Росії, природно, здійнялася хвиля проти американців загалом і лиховісного НАТО зокрема. Вона безальтернативно наростатиме: “Нашу трубу підірвали злі англосакси”. А будь-які інші погляди жорстко припинятимуть.


У НАТО поки що дипломатично зазначили, що “з великою стурбованістю” спостерігають за повідомленнями з Балтійського моря: “Ми бачили витоки з обох газопроводів… ми проводимо уважний моніторинг і перебуваємо в тісному контакті із союзниками по НАТО, з Данією, але також зі Швецією, яка незабаром стане членом Альянсу. Нині дуже важливо викласти всі факти на стіл. Ми за цим спостерігатимемо протягом наступних годин і днів”. Отже, офіційно — “подивимося”.


Підривати трубу, що простоює, ні НАТО, ні Вашингтону непотрібно від слова зовсім. Ба більше, НАТО вигідно, аби СП-1 працював. Різко наростити поставки в Європу ні США, ні Норвегія в найближчі два-три роки не можуть (хіба що в листопаді вийде з позапланового ремонту завод СПГ в американському Фріпорті, але це лише трохи зменшить недопоставки).


Тож у планах Євросоюзу для проходження 2023—2024 років усе ж таки позначено 40—45 млрд кубометрів російського газу. Без них теж можна, але економіці буде набагато важче.


Не кажучи вже про те, що вся післявоєнна політична історія західних країн — це потік витоків інформації. Припустити, що Штати підірвали труби, які забезпечують (нехай навіть потенційно) основного союзника, з яким і так не найпростіші відносини, і що це не спливе через кілька років, м’яко кажучи, складно.


Так що західний слід практично виключений.


Рептилоїдів з Альдебарана поки що не чіпаємо.


А от із східним слідом усе цікавіше. Формально, з погляду поточних поставок, не сталося абсолютно нічого.


Потужність зданого в експлуатацію рівно десять років тому “Північного потоку-1” цього літа “Газпром” безперервно знижував із 100 до 20%, а в серпні й зовсім його перекрив. Епопея з поставками канадських турбін для нього відразу перетворилася на фарс.


Ну, а тепер узагалі трубу вивели з ладу невідомі недоброзичливці. Схоже, для надійності.


Підірваний газопровід чудово лягає в російський форс-мажор, дозволяючи уникнути тих же штрафів за недопоставки за контрактами.


І треба ж, при цьому диверсанти люб’язно зберегли неушкодженою одну нитку “Північного потоку-2” з можливістю транзиту 2—2,5 млрд кубометрів газу на місяць.


Через вторгнення Росії в Україну цей газопровід так і не запустили, але Москва періодично пропонує користуватися ним для транзиту. Трубу було наповнено газом, який у понеділок енергійно булькав на поверхні моря. Тепер варто очікувати нової хвилі пропозицій ввести в дію єдину цілу нитку, що залишилася.


Удар по “Північному потоку” — це заодно й товстий натяк для норвезьких і датських морських газопроводів. Гарантувати, що поруч із ними на дні не прикопано закладку, навряд чи хтось зможе. Як і немає гарантій (не)прильотів (трофейних) американських ПТУР по сховищах LNG від раніше невідомих “фронтів звільнення чогось там”.


Мітинги за негайне зниження ціни на газ загалом (і збільшення поставок російського зокрема) вже були… і ще будуть. Путін уже говорив, що правила XXI століття його не влаштовують. Йому, мабуть, хочеться в епоху наполеонівських війн.


Тим більше що сама диверсія збіглася із запуском довгоочікуваного польського газопроводу Baltic Pipe(“Балтійська труба”) для поставок норвезького газу в Польщу. Так би мовити, натяк до відкриття. Цікаво, що в морі він перетинає і “Північний потік”.


Москва вже відключила Польщу від поставок і припинила транзит газу через її територію в Німеччину газопроводом “Ямал”.


Baltic Pipe вирішить частину цих проблем, але далеко не всі. У нього великі проблеми з обсягами законтрактованого газу, тож узимку добре, якщо він працюватиме більш як на половину потужності. Замінити поставки російського газу (близько 10 млрд кубометрів), що випали, наступного року він не зможе. А тут іще позначалися проблеми і з можливим імпортом із Німеччини.


Термінал СПГ сильно допомогти не зможе, на ринку мало газу й він дорогий. Тепер до проблем додалася і можливість раптових “хлопків”.


До речі, Норвегія вже заявила про польоти невпізнаних дронів біля своїх бурових у Північному морі. Зима очікується не найлегшою.


Технічно “Газпром” міг би качати й газопроводом “Ямал”, але він зупинив його навесні в так званому режимі контрсанкцій. Та й Польща не збиралася продовжувати його використовувати після контракту, який закінчується в жовтні (хоча росіяни самі зупинили поставки на пів року раніше). Крім того, “Ямал” задіяно в планах Варшави щодо розподілу газу, який надійшов тим ж Baltic Pipe.


Проблему легко міг би розв’язати транзит через Україну. Він легко замінив би будь-який “Північний потік” (та хоч обидва відразу). Але, називаючи речі своїми словами, змусити Москву піти на такий варіант надто складно.


Ба більше, відразу після вибуху (очевидно, чисто випадково) “Газпром” майже прямим текстом пообіцяв узагалі припинити транзит через Україну.


Він і так іде на рівні 38% від укладеного 2019 року контракту, й росіяни не збираються оплачувати недопоставлений транзит. Після окупації агресором луганської ГВС “Сохранівка” НАК “Нафтогаз України” запропонувала перенести обсяги, що проходять через неї, на другу станцію “Суджа”.


“Газпром” відмовився й просто зрізав цей обсяг транзиту, припинивши і його оплату. Причому транзитний контракт чітко фіксує принцип “качай або плати”. Незалежно від обсягів транзиту, “Газпром” зобов’язаний за нього платити. НАК подала прохання про арбітраж до Міжнародного арбітражного суду у Парижі щодо дій “Газпрому”. “Газпром” же заявив, що міжнародні суди його вже не влаштовують (басманний суд у Москві ближчий й рідніший), пригрозивши, що у разі початку арбітражу включить “Нафтогаз України” у режим санкцій і не зможе взагалі оплачувати рахунки. Інакше кажучи, зупинить транзит.


Отже, слід чітко розуміти, що сценарій зупинки транзиту взимку давно став основним. Противник іде ва-банк. Особливо втрачати йому нічого. У Кремлі за минулий рік угробили репутацію Росії як надійного постачальника газу, що склалася за пів століття. Нині добивають залишки.


Вибухи на Балтиці — просто нова сторінка нового образу. А на тлі погроз застосувати ядерну зброю навіть не вражають.


Це просто сигнал, який треба взяти до відома та працювати далі. Труднощів буде купа, а от як ми їх подолаємо, залежить від нас.


Ігор МАСКАЛЕВИЧ


zn.ua

Источник: Компромат